|
|
В АГРОВИРОБНИЦТВІ ГОЛИМИ РУКАМИ ПРОРИВУ НЕ ЗРОБИШ
|
[
]
| 21.05.2008, 04:28 |
- Оскільки Франція є найпотужнішим у Європі виробником сільгосппродукції, а Україна має значний потенціал і можливості в аграрній сфері, наша держава готова допомагати їй у модернізації АПК, впровадженні нової техніки і технологій, роботі в умовах СОТ тощо, - сказав міністр сільського та рибного господарства Франції Мішель Барньє під час "Дня Франції в Україні" у рамках четвертої міжнародної виставки рентабельного високоефективного сільського господарства "ІнтерАГРО-2008", яка проходила у столичному виставковому центрі "КиївЕкспоПлаза".
На думку французького міністра, досвід Франції щодо використання земель, організації виробництва безпечної сільгосппродукції, захисту сільгоспвиробників, створення нормативно-правової бази в агросекторі тощо був би надзвичайно корисним для України. Тому підприємства та уряди обох країн могли б поєднати зусилля у подальшому розвитку цих напрямків, а також співпрацювати у галузях насінництва і виноградарства.
ДОВІДКА: У 2007 році товарообіг між Україною і Францією в галузі сільського господарства становив 342,6 млн дол., з них імпорт - 142 млн дол., експорт - 200,6 млн грн. Крім того, Франція входить в десятку країн, що найбільше інвестують в український аграрний і харчовий сектори.
Як відзначив міністр сільського господарства України Юрій Мельник, найбільше вітчизняних аграріїв цікавлять напрацювання французів у сфері селекції і технологій у рослинництві, тваринництві, виноградарстві й садівництві. Адже хоча Франція і є безумовним лідером у виноградарстві та садівництві, Україна також намагається всіляко розвивати ці напрямки за рахунок стимулювання розширення посадкових площ, адже має для цього сприятливі кліматичні й географічні умови.
- Звичайно, у нас немає такого ресурсу, як європейський бюджет, - зауважив Юрій Мельник. - Проте вже у 2007 році державна компенсація витрат на садівництво становила 78%, а виноградарство – 85%. Тобто на одну гривню, витрачену на закладення молодого саду або виноградника, держава компенсувала 78 і 85 копійок. Крім того, ще 1 млрд грн йшов на підтримку АПК через здешевлення кредитів. І, як свідчить статистика, впровадження у 2007 році нової цільової програми сприяло зростанню виробництва винограду і фруктів. Тому вже цьогоріч витрати на цю програму збільшили з 333 млн грн до близько 400 млн грн.
Як зізнався Мішель Барньє, на відміну від України підтримка сільського господарства Франції здійснюється переважно на загальноєвропейському, а не на державному рівні.
- На національному рівні ми підтримуємо лише молодих фермерів, надаючи їм певні преференції та пільги, - сказав він. - Адже стати сільгоспвиробником у Франції не так вже й просто. Спочатку треба отримати аграрну освіту, довести, що ефективно господарюватимеш на землі і не завдаватимеш шкоди довкіллю, що платоспроможний. Лише потім претендент отримує відповідний сертифікат і квоту на виробництво тієї чи іншої агропродукції. І те, що український аграрій може без проблем взяти землю в оренду і виробляти на ній стільки продукції, скільки душа забажає, викликає в наших селян певну заздрість.
Водночас Юрій Мельник зауважив, що в Україні через катастрофічне зношення машинно-тракторного парку АПК (70-90 відсотків) урядом впроваджені три державні програми технічного переоснащення сільського господарства. Це часткове здешевлення кредитів комерційних банків, 30-відсоткова компенсація вартості складної сільгосптехніки і фінансовий лізинг.
- За цими програмами реалізується переважно техніка і обладнання вітчизняного виробництва, але, як сигналізують сільгоспвиробники, її якість і надійність потребують суттєвого удосконалення, - наголосив Ю. Мельник, - Крім того, деякі зразки техніки, що вкрай потрібні аграріям, взагалі не виготовляються на території України. Припустимо, вони вироблятимуться через рік, три, п'ять. Але що робити селянам нині без сучасних комбайнів, тракторів та іншого обладнання? Тому МінАП уже склало перелік техніки, що не виготовляється на території України, аби врахувати інтереси як вітчизняних заводів-виробників сільгосптехніки, так і виробників сільгосппродукції. Ми просто не маємо права понизити конкурентний рівень агровиробників у той час, як вони почали виходити на зовнішні ринки.
Наразі МінАП наполягає, щоб техніку, яка не виробляється на території України, аграрії могли купувати лише за програмою часткового здешевлення банківських кредитів. Щодо придбання її за допомогою фінансового лізингу, то ця ідея має право на життя лише, якщо НАК "Украгролізинг" витрачатиме на закупівлю зарубіжної техніки не державні, а статутні кошти, зауважив Юрій Мельник.
- Ми розуміємо, що без знань, технологій, техніки та інвестицій, які є у наших сусідів і що можуть працювати на українському аграрному ринку, ми ще довго тупцюватимемо на місці, маючи значний потенціал, - підсумував він.
Цю думку підтвердив і президент Асоціації "Український клуб аграрного бізнесу" Алекс Ліссітса, зауваживши, що Україна перебуває серед трьох регіонів світу, які мають найбільший потенціал аграрного виробництва і увесь світ очікує українського прориву в аграрній галузі, однак голими руками прориву не зробиш. Для цього потрібні значні інвестиції, ефективні та енергозаощаджуючі техніка і технології, кваліфіковані фахівці, розумні закони тощо.
Радник з питань захисту прав споживачів і продовольства, сільського господарства та навколишнього середовища посольства Німеччини в Україні Стефан Крессе порадив сільгоспвиробникам скористатися сприятливою ціновою ситуацією на світовому ринку зернових і соняшнику і вкласти зароблені гроші в надійну техніку і високоефективні технології.
До речі, на виставці "ІнтерАгро-2008" усе це можна було знайти. У трьох павільйонах на площі 28 тис. м² свою продукцію представили понад 400 вітчизняних і зарубіжних виробників техніки і обладнання, запчастин, насіння, міндобрив тощо. Крім того, були й компанії, які пропонували консультаційні та фінансові послуги. Серед найвідоміших - Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", умови придбання техніки якої найвигідніші на вітчизняному ринку (3,2% на 5-7 років поквартальною або піврічною оплатою платежів).
До інших цікавинок виставки "ІнтерАГРО-2008" можна віднести проведення форумів, під час яких обговорювались нагальні питання як аграрної політики України, так і світових тенденцій у галузі сільськогосподарського виробництва. Чимало уваги було приділено питанням адаптації України до роботи в СОТ.
УКРАЇНА В СОТ
КОМЕНТАРІ І ПРОГНОЗИ:
Міністр аграрної політики Юрій Мельник:
- Вступ України до СОТ найбільше вдарить по цукровій і молочній галузях, а також по овочівництву, оскільки ці галузі ґрунтуються на дрібнотоварних виробниках, продукція яких не завжди відповідає сотівським стандартам. Водночас це гарний шанс поліпшити якісні показники слабких галузей за рахунок більш розвинутих, продукція яких користується великим попитом на світовому ринку.
Зважаючи на ризики, які нестиме Україна на початкових етапах після вступу, генеральна рада СОТ дала Україні 5 років перехідного періоду для адаптації окремих сотівських норм і положень, який враховуватиме специфіку української економіки.
Обсяг держпідтримки агросектору зі вступом у СОТ не зменшиться і становитиме $609 млн, а також 5% від валового виробництва сільгосппродукції. Це буде непродовольча, продовольча підтримка АПК і підтримка «зеленої» скриньки.
Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко:
- На першому етапі членства в СОТ вітчизняні аграрії зіткнуться з певними труднощами. Через приплив імпорту на українському ринку знизиться частка національних виробників - з 92% до 80-83%, а деякі галузі АПК навіть можуть зникнути. Проте від вступу в перспективі однозначно виграють експортно-орієнтовані галузі, адже СОТ забороняє обмеження експорту агротоварів. За оцінками експертів, ріст експорту сільгосппродукції, зокрема, зернових і олійних культур, може досягти 44%. Щоправда, за рахунок зменшення експортного мита дещо впадуть ціни на невеликий асортимент продукції.
Крім того, вступ сприятиме припливу інвестицій, завдяки чому підприємства аграрного сектору зможуть модернізувати виробництва, а також укрупнити їх і створити вертикально інтегровані холдинги, які матимуть переваги на зовнішніх ринках.
ДОВІДКА: 5 лютого 2008 року Президент України Віктор Ющенко і гендиректор СОТ Паскаль Ламі підписали протокол про вступ України у Світову організацію торгівлі. 4 липня парламент має ратифікувати угоду про вступ у СОТ, після чого протягом 30 днів Україна стає повноправним її членом. Після приєднання до СОТ Україна має прийняти ще 11 законів і низку нормативно-правових актів. Зокрема, мова йде про мито на експорт насіння соняшника, шкірсировини і худоби, брухту чорних і кольорових металів тощо. СОТ – це майже 150 країн світу, 95% обсягу світової торгівлі, близько 85% світового ВВП і 85% населення світу.
Президент Національної асоціації цукровиробників "Укрцукор" Микола Ярчук:
- Зі вступом у СОТ Україна приймає на себе подвійні зобов'язання - уведення квоти на ввезення цукру-сирцю в обсязі 260 тис. тонн і зниження ввізного мита на цукор до 50%. Унаслідок цього перестануть працювати як мінімум 20 українських цукрових заводів і на 100 тис. га скоротяться площі посіву цукрових буряків. Крім того, треба зауважити, що з 61 нормативно-правового документа, що стосуються роботи цукрової галузі, лише 16 адаптовані до світових вимог, тому асоціація просить уряд виділити кошти для належного відпрацювання нормативно-правових актів.
Президент Української зернової асоціації Володимир Клименко:
- Вступ у СОТ позитивно вплине на зерновий ринок. Адже українські експортери нарешті зможуть постачати зерно на ринки тих країн, які були закриті, бо Україна не була членом СОТ. При цьому не треба боятися, що в Україну хлине імпортне дешеве зерно, бо дешевого зерна у світі вже немає. Наразі Україна експортує зерно у близько 80 країн світу.
Генеральний директор ТОВ СП «Нібулон» Олексій Вадатурський:
- Найближчими роками конкуренція на українському зерновому ринку стане більш жорсткою. Очікується, підвищення концентрації крупних компаній і скорочення кількості невеликих компаній. Тим більше, що цей процес уже розпочався. Так, у перші роки незалежності України на зерновому ринку працювало до 20 тис. експортерів зернових і олійних культур, у 2000 році їх кількість скоротилась до 2 тис., а у 2007-му – до 1 тис. При цьому 80% ринку наразі належить 10 українським компаніям і дочірнім підприємствам західних транснаціональних корпорацій.
Не виключено, що на цьому сегменті ринку з’являться нові гравці – українські компанії з потужною фінансовою підтримкою, які в першу чергу займатимуться сільським господарством і будівництвом, у тому числі, портів. Адже у перспективі Україна має вирощувати 70-80 млн тонн зернових.
Заступник міністра аграрної політики Юрій Лузан:
- За підрахунками ДПА, Мінфіну і Мінагрополітики, зміна механізму нарахування дотацій на тваринницьку продукцію (молоко, м'ясо) і введення з 1 квітня 2008 року 20% ПДВ призведуть до втрат аграріїв у 1,4 млрд грн. Ці втрати планують компенсувати за рахунок дотацій із загального фонду держбюджету, однак до одержання компенсації сільгоспвиробники залишатимуться без обігових коштів.
|
| Категория: Статьи | Добавил: osipovan
|
| Просмотров: 1085 | Загрузок: 0
|
|
 |
